Музей “Історія рідного краю”

/ Національно-патріотичне виховання

 

«А в серці тільки ти, єдиний мій

коханий рідний краю!»  (Леся Українка)

Музей історії рідного краю був заснований в Горожанській  загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів в 1991р.  До того часу в школі функціонував музей партизанської слави. І наказом по Горожанській ЗОШ І – ІІІ ст. №56 від 27 серпня 1991р. він був реорганізований.

Основну роботу по збору матеріалу і оформленню експозицій взяли на себе вчителі школи: Грабар Григорій Йосипович, Запухляк Богдан Йосипович, Сурмачевський Віктор Ярославович.

Музей налічує 2050 експонатів, більшість з яких є оригіналами.

У музейній справі музей співпрацює з  музеєм Володимира Гнатюка. с.Велеснів, Монастирський р-н, Тернопільська обл..

Тривалість оглядової екскурсії визначаємо згідно вікової категорії відвідувачів, але загалом вона не перевищує 45 хвилин.

В музеї діють такі експозиції:

  • Загальні відомості з історії села
  • Релігійні вірування
  • Визвольна боротьба ОУН-УПА
  • Культосвітні організації ХІХ – поч. ХХст.
  • Речі побуту ХІХ – поч. ХХст
  • Село періоду другої половини ХХст.
  • Новітні герої ХХІ ст..

Крім того, виходячи з даних останніх наших досліджень, ми відкрили нову тематичну експозицію яку назвали «Коли легенди стають реальністю». Вона присвячена дослідженню реальної  історії існування замку і підземного ходу у селі.

Керівником музею є вчитель історії Сурмачевський Віктор Ярославович.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 13.06.2005року № 353  «За вагомий внесок у справу виховання учнівської та студентської молоді, примноження надбань національної культури, збереження історичної спадщини українського народу та Музейного фонду України, пропаганди памяток історії, культури і природи нашому музею було присвоїне звання «Зразковий музей» .

Музей пройшов  чергову реєстрацію музею при навчальному закладі, що перебуває у сфері Міністерства освіти і науки України.

У 2002 році, на основі зібраних матеріалів вчителями нашої школи  Сурмачевським Віктором Ярославовичем і Бабак Дарією Йосипівною була підготовлена до друку книга «Горожанка». Саме в цей час в селі будувалася нова Церква і основні меценати будівництва Теодор Воробець і Антін Мулик стали і спонсорами видавництва книги.

Матеріали  експозиції «Загальні відомості з історії села» містять хронологію історичних подій, статистичні дані,  історію татарських нападів, бібліографію, каталог архівних матеріалів, де зібрані всі наявні архівні матеріали про село зі всіх архівів України.

Важливим експонатом цієї експозиції є два історичних дослідження: «Село Горожанка та її прекрасні люди», та «Бігай у Гущу, бігай». Друге з них описує одне з найбільших повстань селян в Західній Україні другої половини ХІХ ст.. в боротьбі за свої земельні права. І відбувалося воно на території нашого села. Об’єднує ці два документи те, що вони були написані ще в другій половинні ХХ ст.. однією людиною – Антоном Гуралем.

Не всі архівні документи  вдалося опрацювати і розмістити на експозиціях і в фондах музею. Тому у нас була створена картотека архівних документів, що дає можливість новим дослідникам в подальшому значно полегшити  вивчення історії села. За час після початку 2000-х років накопичився значний матеріал, який не ввійшов у книгу «Горожанка». Тому всі шанси має побачити світ друге видання.

Важливе місце серед експозицій займає експозиція: «Релігійні вірування». Сама історія створення експозиції є досить цікавою. До вчителів школи звернувся священик нашої парохії з пропозицією оглянути горище старої церкви, де він побачив багато цікавих речей. І ось тут виявилися не просто цікаві речі, а  унікальні експонати.

Серед них, одним з найцінніших є «Книга празників і святих» Вона була видана у Львові  ще 1694року. Вона досить добре зберіглася. Крім неї є багато фрагментів книг того ж періоду, але час з ними не був таким поблажливим.

Інший документ: «Метрика дана Алексію пресвітеру Горожанському на парохію в церкві св. Миколая» документ датований 1768 роком. Цей документ свідчить про те, що на той період в селі було дві церки. А до того часу ми знали про це тільки з напівзабутих розповідей  старожилів.

Цікавим є також і обрядова гармата з написом «Горожанка 1877».

Крім цього в церкві зберігся невеличкий молитовник початку ХХ століття. І він ніяким чином не входив би в розряд дуже важливих документів, якщо б не стараність і цікавість тодішнього священика. Він робив у ньому на полях свої записи. Серед них: коли на нашій території був голод, інші катаклізми, скільки коштували основні види товарів, неординарні події з життя односельчан і т.д.

Фонди даної експозиції налічують ще велику кількість експонатів, статистичних матеріалів, наочності, що дає змогу проводити на їх основі різні позакласні заходи.

Найбільш актуальною на даний час залишається експозиція «Визвольна боротьба ОУН-УПА». Наше село  представлене багатьма визначними борцями за незалежну Українську державу.

Насамперед це Крайовий провідник ОУН на Волині Федір Воробець, псевдо «Верещака». Це безкомпромісна у своїх патріотичних почуттях людина. І як багатьох людей в той час, його спіткала важка доля. Ще в довоєнні роки він став членом ОУН. Пройшов довгий шлях від рядового бійця до Крайового провідника ОУН, а з лютого 1945 року до моменту арешту був командиром УПА Схід. За великий внесок у справу боротьби за волю України у жовтні 1945 року він був нагороджений «Золотим Хрестом Бойової Заслуги» 2-го класу. Внаслідок підлої зради, він був оточений і взятий в полон. І ось почалася багатомісячна “обробка” в застінках НКВС чільних діячів ОУН-УПА. Мішенню були вибрані відомі діячі визвольних змагань, серед них Крайовий Провідник Федір Воробець. В хід пішли найрізноманітніші засоби впливу із багатого арсеналу НКВС: обіцянки, прощення, залякування, шантаж, провокація, очні ставки, фізичне знущання.

Але не вдалося більшовикам зламати дух героїв, для яких зрада ідеалів була б найтяжчою особистою ганьбою, найстрашнішим злочином перед Україною. 19 березня 1947 року військовий трибунал засудив провідних діячів ОУН-УПА до розстрілу. Почалися найстрашніші секунди, хвилини, години, дні і ночі, а далі – місяці очікування чорної миті прощання з життям. Хоча сили невпинно покидали Федора, але він до кінця життя залишався справжнім українцем. Ні на мить в його душу не проникали сумніви, а тим паче, каяття. Він жив, боровся і закінчив свій життєвий шлях як герой. І досить дивним залишається той факт, що до цього часу про нього немає жодного історичного дослідження. Ми провели велику роботу і зібрали достатню кількість матеріалу для друку окремої книги про нашого славного земляка. Ще одним напрямом нашої роботи були пошуки родичів Федора Воробця для вручення їм нагороди, яку йому так і не вручили в ті страшні роки боротьби.

Іншим, відомим на всю округу патріотом був Олекса Голуб’як. Це та людина, про яку навіть відверті вороги говорять: «Так, це був настоящий герой». І, находячись далеко за кордоном, він не полишав думки про Україну. Все надіявся, що або Америка, або Європа виступлять проти Радянського Союзу і допоможуть Україні. Але не судилося. Політична обстановка того часу не сприяла тому, щоб збулися такі мрії. І як кожна людина, яка всього себе віддала боротьбі, він досить недоброзичливо відкликався про тодішню нашу діаспору, яка, на його думку, більше займалася своїм збагаченням, а не долею України. І як це не прикро – це було не так далеко від істини.

Дуже відомою людиною  був уродженець сусіднього с. Підлісне Володимир Леник. Його плідна робота припадає на післявоєнний період. Він був біля витоків створення Українського Вільного Університету у Мюнхені і до кінця життя буй його почесним сенатором. За свою плідну роботу в 2000 році він був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. В Німеччині йому була вручена медаль «За соціальні заслуги», він є автором кількох книг і доброї сотні публіцистичних і художніх праць. Крім того він передав нашому музеєві ряд дуже цінних експонатів, серед яких його переписка з Олексою Голубяком.

 Коли перечитуєш ці пожовклі від часу листи, дивуєшся витримці і повсякденному героїзму цих людей. І розумієш, що саме з таких людей варто брати приклад і наслідувати їх волю до перемоги.

      Найбільшою за кількістю експонатів є експозиція «Культосвітні організації». В ній зібрані матеріали про діяльність на території села таких організацій як «Просвіта», «Рідна школа», «Луг», «Сокіл», «Скала», «Сільський господар». Основу експозиції складають архівні дані Державного архіву Тернопільської області та ЦДІА у м.Львові про їх діяльність. Крім архівних документів, в експозиції представлені тогочасні фото учасників  цих організацій, спогади очевидців.

Дуже, є процес створення у селі філії товариства «Просвіта». Селяни написали рішучого листа у Львів: «Ще дня 30 мая 1909 внесли ми на руки Товариства просьбу о заложенє читальні Просьвіти у нас від того часу минає як раз 2 місяці а ви нам ніц на тоє не хочете відповісти. Чи ви може не в тому раді щоб у нас  була Читальня? З великою нетерпеливостею чекаємо однак не стає терпцю. Але наш голос  то всьо є голос вопіючим в пустині. отже просимо вас дуже щоби наше поданє з дня 30 мая цього року було прихильно полагоджено просимо надіслати нам напис, щоби ми мали яко документ для Староства подати бо ми в тих днях мусимо читальню відкрити. Вже з нас канапи цілов губов сміют не дамо собі московським чорносотенцям тисати кілків на голові Горожанка єст була і буде правдива русь-Україна»

Дуже цікавими для відвідувачів музею, а особливо для дітей є експозиція «Речі побуту ХІХ – ХХ ст..» Цікавість експозиції полягає в тому, що діти пізнають виставлені речі, самі стараються зрозуміти їх призначення і мають можливість наочно побачити рівень життя того часу і порівняти його з сьогоденням.

Не могли ми в роботі нашого  музею обминути події героїчного сьогодення. З самого початку подій на Майдані розпочалась робота по збору матеріалів про наших земляків, учасників спротиву зрадницькій політиці Януковича. Далі «Небесна Сотня» і відкрита агресія Росії. Крім створення відповідних експозицій, школа активно включилась у волонтерський рух, був створений патріотичний клуб «Паросток».

 В різний період і на даний час на Сході України, в зоні АТО служать такі наші випускники:

  Вичівський Михайло, Белей Іван, Джуман Ігор, Левицький Петро, Підкамінецький  Олексій,   Штогрин Олег, Думінський Богдан, Грабар Василь, Грабар Микола, Хоптій Богдан, Хоптій Дмитро,  на слайдах показані зустрічі школярів з ними.

     Саме на таких прикладах ми здійснюємо патріотичне виховання,виховуємо людину, яка не просто любить свою Батьківщину, але і здатна в потрібний момент зі зброєю в руках захищати її.

При проведенні екскурсій ми, як правило, використовуємо двох екскурсоводів. Один основний, який веде екскурсію, а інший допомагає – це дає можливість позбавитись проблеми зміни поколінь.

Всі свої дослідження ми висвітлюємо в пресі, на сайті школи та інших інтернет-ресурсах.

На даний час в нас є такі готові матеріали:

Брошура «Замок в Горожанці». Готові до друку робота «Дух що тіло рве до бою» про  бійця Дивізії «Галичина» Михайла Мулика, якому на даний час вже 97 років, про Марію Щтогрин-Вітюк, учасницю Норильського повстання в’язнів, «Крайовий провідник ОУН на Волині» про Федора Воробця.

На літо 2018 року плануємо провести археологічну розвідку, щоб остаточно поставити крапку в питанні про замок в Горожанці і підземний хід. Крім цього, ведеться робота по збору і систематизації матеріалу для другого видання книги «Горожанка». Так що ми не зупиняємось на досягнутому і попереду ще багато роботи.